ROYALTY CONSULTING AGENCY
ГЛАВНАЯ    |     НОВОСТИ    |     ЗАКОН    |     БЕЛЫЙ  и  ЧЕРНЫЙ СПИСОК     |     КОНТАКТЫ    |     ПРАКТИКА и АНАЛИТИКА

Історія колективного управління правами
суб’єктів авторського права та суміжних прав.

Авторське право у сучасному його розумінні виникло в ХУІІІ сторіччі. Вирішальний вплив на його становлення та формування мали прийняті в Англії в 1709 році Статут королеви Анни (Акт про заохочення просвітництва), визнаний першим законом про авторське право, а також Декрет про право на постановку і виконання драматичних і музичних творів та декрет на право власності авторів на літературні твори, композиторів, живописців та рисувальників, прийняті революційною французькою Конституційною асамблеєю у 1791 та 1793 роках. Вказані документи заклали основи двох основних систем охорони авторських прав – англо-саксонської та романської, на основі яких у другій половині ХХ століття була сформована міжнародна система охорони цих прав. Основні принципи її закріплені у таких міжнародних договорах, як Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Всесвітня конвенція про авторське право, Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право.

Зі схваленням ООН 10 грудня 1948 року Загальної декларації прав людини права авторів одержали визнання в якості фундаментальних прав людини, котрі держави у сього світу повинні визнавати і сприяти їхній охороні. Стаття 27.2 вказаної декларації проголошує: «Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх трудів, автором яких вона є».

Все це було б неможливим без активної спільної боротьби авторів за свої права.

Перші авторські товариства були створені у Франції і були як професіональними спілки авторів, так і боролися за визнання авторів на твори.

За ініціативи П»єра Огюстена Карона де Бомарше - автора знаменитих «Севільського цирульника» та «Весілля Фігаро» найпершу організацію такого типу створено в 1777 році у вигляді Бюро по драматичному законодавству , яке займалося питанням правового захисту драматургів. У 1829 році воно було трансформовано у Товариство драматичних авторів і композиторів (SACD), яке першим розпочало здійснювати колективне управління правами авторів.

В 1837 році Оноре де Бальзак, Олександр Дюма, Віктор Гюго та інші французькі письменники пішли по прикладу Бомарше і створили Товариство літературних авторів.

Проте поштовхом до створення цілком розвиненої системи колективного управління став в 1847 році судовий позив проти кафе «Амбасадор» на Єлисейських полях у Парижі , де виконувалася музика. Ініціаторами судового позову були два композитори Поль Енріон і Віктор Паризо, автор слів Ернест Бурже підтримані їхнім видавцем. Ці автори вважали несправедливим те, що вони повинні сплачувати за місця і їжу в кафе у той час, коли ніхто не мав ні найменшого наміру сплачувати за публічне використання їхніх творів оркестром. Автори прийняли рішення про те, вони не будуть розплачуватись доти, поки не заплатять їм. Автори виграли справу в суді і власник кафе був зобов’язаний виплатити велику авторську винагороду. Дане судове рішення відкрило нові можливості для композиторів і авторів текстів. В той же час стало цілком ясно, що самостійно вони не зможуть відстежувати використання творів і реалізувати свої права. Розуміння цього призвело до створення в 1850 році Центрального агентства по захисту прав авторів і композиторів, а 28 лютого 1859 року воно було реорганізовано в Товариство авторів, композиторів і музичних видавництв (SACEM), яке на сьогоднішній день є однією з найбільших та авторитетних організацій колективного управління правами авторів.

Найбільш швидко розвивалися організації управління музичного репертуару у зв’язку з неможливістю композиторів ефективно стежити за використанням своїх творів у всіх концертних залах, ресторанах, кафе, на балах і на танцях.

Тому протягом ХІХ та ХХ століть подібні авторські товариства – організації по управлінню правами на публічне виконання були створені практично в усіх країнах світу. Між організаціями швидко розвивалося співробітництво, і вони відчули необхідність у створення міжнародного органу для координації своїх зусиль щодо створення більш ефективної охорони прав авторів в усьому світі.

У червні 1925 року делегати з 18 товариств утворили Міжнародну конференцію товариства авторів і композиторів (CISAC). Це найстаріша і найшановніша неурядова міжнародна організація, яка представляє інтереси авторів і здійснює значний вплив як на розвиток міжнародної системи охорони авторського права в цілому, так і на політику окремих держав у цій галузі суспільного життя.

Членство авторських товариств у CISAC постійно розширюється і на сьогодні становить 200 товариств з-понад 100 країн. Крім того, в даний час у цю організацію входять організації, що управляють правами на інші види творів, таких як твори образотворчого мистецтва і аудіовізуальні твори.

В рамках CISAC організації колективного управління правами авторів координують свою діяльність, укладають угоди про взаємне представництво інтересів, завдяки чому національні організації колективного управління представляють у своїх країнах не лише «національний репертуар», а й «світовий репертуар». При цьому діє принцип, закладений у Бернській конвенції про охорону літературних та художніх творів, за яким іноземні автори мають рівні права з авторами національними. Завдяки цьому утворюється «світова система колективного управління», яка дозволяє ефективно забезпечувати права авторів на території держав, чиї організації входять до CISAC.

Як свідчить світовий досвід, структури, які здійснюють колективне управління, можуть бути приватними або громадськими незалежними або державними організаціями, що взяли на себе такі функції. Держава при цьому обов’язково здійснює відповідний контроль і нагляд за діяльністю таких організацій, а також надає необхідну фінансову підтримку для їх ефективного функціонування.

Організації колективного управління створюються для того, щоб забезпечити інтереси авторів шляхом збору і розподілу винагороди, яка належить їм за використання їх творів, а тому вони не мають на меті одержання прибутку і не можуть займатися комерційною діяльністю. Вони лише управляють правами у межах наданих їм повноважень і не можуть ними розпоряджатися за власним вибором.

Такі організації із сум коштів, зібраних на користь авторів, утримують комісійні у розмірі, який покриває витрати, пов’язані з організацією їх збору та розподілу.

Окрім економічної ролі (збір і розподіл авторської винагороди), організації колективного управління правами відіграють і політичну роль, підтримуючи баланс між правом на ефективний захист інтересів авторів-творців і правом на вільний доступ до культурного надбання. Вони повинні бути гарантом того, що цей баланс не буде порушений не на користь авторів. Немає ніяких підстав вважати, що культура повинна даватися безплатно на шкоду законним інтересам авторів, творців культурних цінностей. Точно так само, як оплачують основні споживчі товари споживачі, повинні сплачувати за доступ по своєму вибору до культурної продукції або послуги. Проте, запитувані за них ціни повинні бути в розумних для пересічного покупця межах. Організації колективного управління правами є охоронцями балансу між цими правами.

Організації колективного управління є привілейованими радниками своїх членів і представляють законні інтереси авторів або їхніх правонаступників у державних і громадських органах та організаціях, судах. Вони мають право вчиняти будь-які юридичні дії, необхідні для захисту майнових прав, колективним управлінням яких займається організація, пред’являти без індивідуальних доручень судові позови на користь авторів, проти будь-яких фізичних і юридичних осіб, будь-яких адміністративних або інших органів, відповідальних за неправомірне використання творів.

Одночасно організації колективного управління пропонують різноманітним дійовим особам у процесі використання творів правову впевненість, а також створюють умови для їхнього економічного розвитку.

Підготовив:
Головний державний інспектор з питань інтелектуальної власності в Харківській області П.В. Колінський

ВИДЕО

Репортаж ICTV о выплате роялти
Репортаж ICTV о выплате роялти

ЧТО БЫВАЕТ, С ТЕМИ КТО НЕ ПЛАТИТ ЗА МУЗЫКУ
Можно ли эффективно бороться с "пиратством" и нарушениями авторских прав?

ЧТО БЫВАЕТ, С ТЕМИ КТО НЕ ПЛАТИТ ЗА МУЗЫКУ
Роялти за музыку в кафе и Интернет

ЧТО БЫВАЕТ, С ТЕМИ КТО НЕ ПЛАТИТ ЗА МУЗЫКУ
Что бывает, с теми кто не платит за музыку


Однажды в 1997 году известный харьковский музыковед С.А. Коротков

МЕДИА ПАРТНЕРЫ